Вообще внешний вид церкви напомнил что-то из описания церквей из "Великого Гусляра" Кира Булычева, только в городе сомневался - Гусь Хрустальный или Вологда.
+1
Хорошая страна. Скоро мы её "интегрируем", говорят.
1. Велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою в одному місці; гора (у 2 знач.). Сніжинки.. крутилися, збивалися в купу, і та купа росла, більшала і, наче стовп, піднімалася вгору (Панас Мирний, IV, 1955, 303); // Велика кількість яких-небудь предметів, складених один на одний. Зверху, на високій купі [дров], лежала біля самої стіни здоровенна вербова колода (Борис Грінченко, I, 1963, 421). Димові купи — купи бадилля з перегноєм і т. ін., які спалюють для захисту рослин від приморозків. Ефекту в боротьбі із заморозками можна досягти, спалюючи димові купи (Хлібороб України, 10, 1965, 14); Зносити (зсипати і т. ін.) на (в) купу — згромаджувати що-небудь горою в одному місці. Максим і Яків привезли перший віз і зсипали пісок на купу (Леся Українка, III, 1952, 663); Уляна зривала на городі гарбузи, плутаючись в довгому огудинні, зносила на купу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 396); Лежати купою (купами) — бути складеними один на одний. Сонце пригріває, всюди по узліссю лежать купами зимові селянські шкури — в самих сорочках ходять по полю дядьки (Олесь Гончар, II, 1959, 221); Ловчі купи — купи бур'яну для приманювання й виловлювання сільськогосподарських шкідників. Ловчі купи розміщують ранньою весною по краях бавовникового поля на відстані не менше як 20 м одну від одної (Технічні культури, 1956, 265). ♦Змішувати (змішати) в одну купу — не розбираючи, без достатнього обґрунтування змішувати різні речі. — Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди. Досить! (Андрій Головко, II, 1957, 196); Ледве триматися купи — майже розпадатися. Сорочка, правда, у нього з червоного ситцю, але вона вже ледве трималася купи (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 22); Таке, що й купи не держиться див. держатися.
2. перен. Те саме, що група 1. Перед коршмою [корчмою] стояла досить велика купа селян (Іван Франко, VII, 1951, 323); — Ми уміємо і гуртом працювати. Недарма у нас кажуть: «Де людей купа, не болить біля пупа!» (Андрій Головко, II, 1957, 501); Біля них збилася жаркою купою отара (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 5); — От тут стежечка, що я її вчора не доглядівся, а тут купа вишеньок (Марко Вовчок, VI, 1956, 230); На південь за пологими левадами та сіножатями, за купами вільхи та верболозу, проти синього неба ясно вирізувалась ламана смуга горяного берега Росі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 7). ♦До купи — в одне місце, усіх разом. — Видно, чорт сім пар лаптів стоптав, поки вас [дівчат] до купи зібрав! (Панас Мирний, I, 1954, 76); Жити при купі — жити разом. Потім ще й Семен оженився. Не дав Прохор ділитися — живи при купі, бо чим його ділитись? (Іван Микитенко, II, 1957, 76); Іти купою (рідко при купі) — йти разом, гуртом. Ішли вони купою, всі весело розмовляли (Панас Мирний, II, 1954, 183); Всі ріпники, що йшли при купі, розгомонілися (Іван Франко, V, 1951, 300); Мала купа — вигук у дитячій та інших розвагах, після якого влаштовується загальна сутичка і всі валяться один на одного, а також назва цієї гри. Позскакували [молодиці] з санчат та й собі туди — пхаються, падають ... А чоловіки: — Мала купа! мала купа! на купу! на купу!.. (Панас Мирний, II, 1954, 194); Учні скористалися з вільних хвилин і почали гратися в «малої купи» (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 30); Триматися купи — триматися разом. Як будемо триматися купи, стовчемо панів і в ступі (Михайло Стельмах, I, 1962, 561).
3. перен., розм. Велика кількість чого-небудь. [Павло:] Один ляпне, другий не розчолопа, а третій не второпа, і стане така купа брехні, що й в оберемок не забереш (Марко Кропивницький, II, 1958, 370); Повернулися [Сердюки] незабаром [з міста] з купою практичних новин, пожвавілі (Олесь Гончар, I, 1959, 42). Купа (купою) на купі — дуже велика кількість чого-небудь. Скрізь по селах шибениці; Навішано трупу — Тільки старших, а так шляхта — Купою на купі (Тарас Шевченко, I, 1951, 119); Не сумуйте, що купа на купі Всі поляжем за діло святе (Павло Грабовський, I, 1959, 74).
1. Стіжок із 60 снопів хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху. Прокинулась — нема нічого. На Йвася глянула, взяла Його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла (Тарас Шевченко, II, 1953, 287); Панський хліб був вже вижатий. Все поле було вкрите копами та стайками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 187); Оголені поля сумовито жовтіли стернями, тільки де-не-де стирчали копи й полукіпки (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 153);
// Копиця (у 1 знач.). Де ж Катрусю пригорнула [ніч]: Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою Сина забавляє..? (Тарас Шевченко, I, 1963, 30).
♦ Не твоя копа молотиться — це не тебе стосується. — Ти спи отам, — цикнув Артемович на сина. — Не твоя копа молотиться (Олесь Гончар, Новели, 1954, 108).
2. розм. Одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і т. ін.). Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: Лубенського шмат короваю, Корито Опішнянських слив, Горіхів Київських смажених, Полтавських пундиків пряжених І гусячих п'ять кіп яєць (Іван Котляревський, I, 1952, 174); Продавала їх [раки] на копи або й на штуки (Іван Франко, III, 1950, 50).
♦ Більш копи лиха не буде — гірше вже не буде. [Конон:] Коли на те пішло, так більш копи лиха не буде (Марко Кропивницький, II, 1958, 421); Наговорити (наплести і т. ін.) сім кіп гречаної вовни див. вовна.
3. заст. Одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам. І день і ніч працювала, Подушне платила... І синові за три копи Жупанок купила (Тарас Шевченко, I, 1951, 232).
4. На Україні в XV—XVIII ст. — збори сільської громади для розв'язування судових або громадських справ. — На копу скликають, на раду громадську, — сказав Максим (Іван Франко, VI, 1951, 25).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 278.
Копи́ть. Общеславянское слово, образованное от копа (древняя мера в 60 единиц), родственное чешскому kopiti — «складывать кучей, сгребать».
Копи́ть. Общеслав. Суф. производное от копа «копна, куча (сена), 60 снопов (ржи) и т. д.», в диалектах еще известного. Копить буквально — «сгребать, собирать в копны».
1. Велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою в одному місці; гора (у 2 знач.). Сніжинки.. крутилися, збивалися в купу, і та купа росла, більшала і, наче стовп, піднімалася вгору (Панас Мирний, IV, 1955, 303); // Велика кількість яких-небудь предметів, складених один на одний. Зверху, на високій купі [дров], лежала біля самої стіни здоровенна вербова колода (Борис Грінченко, I, 1963, 421). Димові купи — купи бадилля з перегноєм і т. ін., які спалюють для захисту рослин від приморозків. Ефекту в боротьбі із заморозками можна досягти, спалюючи димові купи (Хлібороб України, 10, 1965, 14); Зносити (зсипати і т. ін.) на (в) купу — згромаджувати що-небудь горою в одному місці. Максим і Яків привезли перший віз і зсипали пісок на купу (Леся Українка, III, 1952, 663); Уляна зривала на городі гарбузи, плутаючись в довгому огудинні, зносила на купу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 396); Лежати купою (купами) — бути складеними один на одний. Сонце пригріває, всюди по узліссю лежать купами зимові селянські шкури — в самих сорочках ходять по полю дядьки (Олесь Гончар, II, 1959, 221); Ловчі купи — купи бур'яну для приманювання й виловлювання сільськогосподарських шкідників. Ловчі купи розміщують ранньою весною по краях бавовникового поля на відстані не менше як 20 м одну від одної (Технічні культури, 1956, 265). ♦Змішувати (змішати) в одну купу — не розбираючи, без достатнього обґрунтування змішувати різні речі. — Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди. Досить! (Андрій Головко, II, 1957, 196); Ледве триматися купи — майже розпадатися. Сорочка, правда, у нього з червоного ситцю, але вона вже ледве трималася купи (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 22); Таке, що й купи не держиться див. держатися.
2. перен. Те саме, що група 1. Перед коршмою [корчмою] стояла досить велика купа селян (Іван Франко, VII, 1951, 323); — Ми уміємо і гуртом працювати. Недарма у нас кажуть: «Де людей купа, не болить біля пупа!» (Андрій Головко, II, 1957, 501); Біля них збилася жаркою купою отара (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 5); — От тут стежечка, що я її вчора не доглядівся, а тут купа вишеньок (Марко Вовчок, VI, 1956, 230); На південь за пологими левадами та сіножатями, за купами вільхи та верболозу, проти синього неба ясно вирізувалась ламана смуга горяного берега Росі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 7). ♦До купи — в одне місце, усіх разом. — Видно, чорт сім пар лаптів стоптав, поки вас [дівчат] до купи зібрав! (Панас Мирний, I, 1954, 76); Жити при купі — жити разом. Потім ще й Семен оженився. Не дав Прохор ділитися — живи при купі, бо чим його ділитись? (Іван Микитенко, II, 1957, 76); Іти купою (рідко при купі) — йти разом, гуртом. Ішли вони купою, всі весело розмовляли (Панас Мирний, II, 1954, 183); Всі ріпники, що йшли при купі, розгомонілися (Іван Франко, V, 1951, 300); Мала купа — вигук у дитячій та інших розвагах, після якого влаштовується загальна сутичка і всі валяться один на одного, а також назва цієї гри. Позскакували [молодиці] з санчат та й собі туди — пхаються, падають ... А чоловіки: — Мала купа! мала купа! на купу! на купу!.. (Панас Мирний, II, 1954, 194); Учні скористалися з вільних хвилин і почали гратися в «малої купи» (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 30); Триматися купи — триматися разом. Як будемо триматися купи, стовчемо панів і в ступі (Михайло Стельмах, I, 1962, 561).
3. перен., розм. Велика кількість чого-небудь. [Павло:] Один ляпне, другий не розчолопа, а третій не второпа, і стане така купа брехні, що й в оберемок не забереш (Марко Кропивницький, II, 1958, 370); Повернулися [Сердюки] незабаром [з міста] з купою практичних новин, пожвавілі (Олесь Гончар, I, 1959, 42). Купа (купою) на купі — дуже велика кількість чого-небудь. Скрізь по селах шибениці; Навішано трупу — Тільки старших, а так шляхта — Купою на купі (Тарас Шевченко, I, 1951, 119); Не сумуйте, що купа на купі Всі поляжем за діло святе (Павло Грабовський, I, 1959, 74).
